Після того, як дочиталися "Братья Карамазовы", з'явилося бажання щось робити. Діяти. Причому спокійно так, зріло, не істеричний порив. Приємне відчуття.
Мені здається, що я зрозумів ту книгу. І те, що я доріс до такого, радує.
Книга складна, висока, і це саме те, що було потрібно - прагнути осягнути її. Результатом я задоволений).
Почав читати
Into the Wild в оригіналі. В одному недавно доданому ЖЖ цю книгу було добре оцінено.
Знайшлася електронна версія; шрифт
Trebuchet MS добре підходить, до речі.
Англійською читати прикольно - є такі слова, що ніби й знайомі, але коли спитати себе їх переклад, то я не знатиму. Тут я змушую себе перекладати їх. Виходить, що заповнюються пробіли.
А ще коли виписую слова, то незвично почуваюся. Хочеться за звичкою, як в німецькій мові, дописувати артикль та форму слова у множині. А ще писати іменники з великої літери).
Красивий вираз
"London's particular". Означає, по-перше, лондонський туман, а по-друге - вид мадейри, що експортується в Великобританію. Себто "Лондонська особлива" =)